Французький бульвар

Найпрекраснішим куточком Одеси завжди називали вулицю, що називалася колись Фонтанською дорогою.

У 1902 році на честь візиту царя Миколи II до Франції цю вулицю перейменували у Французький бульвар.

Власники дач і особняків перетворили Французький бульвар в один з найбільш впорядкованих куточків міста. Коли в Одесі пустили електричний трамвай, одна з перших його ліній пройшла бульваром в Аркадію.

На Французькому бульварі розташований найстаріший в Україні завод шампанських вин. Знамените шампанське одеського заводу, відзначене багатьма дипломами та золотими медалями, відоме у всьому світі.

Завод шампанських вин

Після Жовтневого перевороту на Французькому бульварі організувалася й будувалася велика курортна зона. Численні санаторії й будинки відпочинку розташовані вздовж усього бульвару: "Аркадія", "Україна", "Росія", "ім. В. Чкалова" та інші.

На Французькому бульварі знаходиться найстаріша в Україні кіностудія. Тут починав свій творчий шлях Олександр Довженко. Він поставив тут свої перші картини.

На самому початку Французького бульвару розташована будівля Театру музичної комедії ім. М. Водяного.

Одеська кіностудія

Театр музкомедії Водяного

«Маленький Париж» - так часто називали Одесу. Дух Франції літав над містом, матеріалізуючись Рішельєвською та Ланжеронівською вулицями, Дюківським садом, Рішельєвським ліцеєм, Пале-Роялем, дачею Рено, Французьким бульваром.

Дюківський сад

Рішельєвський ліцей

Ще в 1910-х на Французькому бульварі, там, де за старою аркою тепер знаходиться канатна дорога, була дача барона М.А.Рено - нащадка пушкінського сучасника, французького купця Жана Рено. Згідно з легендою, через арку, яка створена в мавританському стилі, виходив до моря молодий вигнанець Олександр Пушкін.

Канатна дорога

Багато чого довелося випробувати Французькому бульвару в період, коли він називався «Пролетарським». Не уникнув неприємностей і мармуровий Лаокоон із синами - скульптурна композиція з парку Маразлі, вона кілька разів переміщалася містом. Багато з того часу змінилося, повернули бульвару його першу назву, шкода тільки - Лаокоону повертатися вже нікуди. Зараз він займає непогане місце біля археологічного музею. Будемо сподіватися – назавжди.

Лакоон із синами

1 жовтня 1899 (за старим стилем) тут випустили першу пляшку шампанського двома роками раніше заснованого Південно-Російського товариства виноробства "Генріх Редерер" з відділеннями у Варшаві, Києві, Москві, Ризі, Санкт-Петербурзі й на Кавказі. Його підвали вміщували 2 мільйони пляшок напою, який витримувався тут до божественного смаку й на російському ринку потім успішно конкурував зі своїм французьким "родичем".

Але галантний французький дух ще довго літав над Одесою спогадами про Рішельє і Ланжерона, ресторатора Оттоне і його сина архітектора, інженера Потьє. Ще в 1820 році дорогою до Малого Фонтану він заснував Імператорський Ботанічний сад в такій досконалості, що саджанці звідси посилали навіть за кордон.

Згодом син Роджеро відкрив "піротехнічну лабораторію" навпроти лікарні на Французькому бульварі, але на той час вже відійшла в минуле стара Одеса з усілякими її романтичними атрибутами. А колишнього Ботанічного саду вже немає, його територію почали поступово забудовувати й сьогодні нагадує про нього лише Ботанічна вулиця, яка носить ім'я Гагаріна. На Французькому бульварі з'явилися садівництва із символічною назвою "Царство квітів", стрімкий трамвай змінив загальний стан, і феєрверки, втративши характер масового видовища, стали долею дачників.

І літніми вечорами вздовж усього узбережжя від Ланжерона до Люстдорфа над темними садами, розсипаючи іскри, крутилися вогненні колеса, запалювалися рукотворні зірки, спалахували чарівної краси букети. Але все це вже давно догоріло в одеському небі й згасло в пам'яті одеситів - як в старовинному романсі співалося:"Забудь про камін, у ньому згасли вогні". Шкода, звичайно, але не смертельно, тим більше, що лазерна техніка тепер здатна творити чудеса в небі. Тільки ми, здається, уже не вміємо дивуватися.